Напередодні першого червня

Наближається перше червня, перший день літа, а разом із тим День захисту дітей. тел та радіо компанії активно знімають сюжети про дітей, про насильство та захист від нього дітей, про школи, садочки, уповноваженого, позиції громадських організацій, словом по все що тим чи іншим чином стосується.. кого? - Дітей!

Разом з тим пройдуть концерти, виступи, акції, аби всі побачили, що для захисту дітей та їхніх прав (хоча по права говоритимуть далеко не всі)  робиться все можливе і неможливе. І гроші платників податків ідуть на корисну справу - наше найцінніше майбутнє - ДІТЕЙ!

Але..

Закінчиться свято, мине кілька днів, а питання (не хочу писати - проблеми) стоятимуть не вирішеними. Кількість шкіл - зменшується. Класи в столиці - перенаповнені. Позашкільна освіта - гуртки - переходить на платну основу, або зникає під тиском кафе, барів, магазинів та банків.

Ще два місяці після завершення свята, багато говоритимуть про освіту та ЗНО, про вступ до ВИШів, а потім прийде перше вересня День знань. На цьому й завершиться масоване висвітлення питання дітей та їхніх прав.

Тільки часом у вечірніх новинах покриватимуть страшні і трагічні випадки за участю дітей, аби суспільство пам'ятало як страшно жити. 

Телебачення та асоціальна поведінка

Сьогодні прочитала цікаву новину, що  захоплення телебаченням може привести до антисоціальної поведінки. І хочу з цим абсолютно погодитись. Це дійсно так.

Крім тих даних, які пропонують нам автори дослідження - що кожна зайва година перед телевізором збільшує ризик судимості на 30% та провокує  асоціальну поведінку. Хочу запропонувати поглянути на цю проблему ще й з такої точки зору - діти, що проводять час перед телебаченням, втрачають цей час, яки би могли використати для спілкування з батьками. Чому так?

Батькам часом легше ввімкнути малечі мультики і відволікти дитину на них, ніж витрачати свої сили та енергію, якої обмаль після важкого робочого дня. Відповідно дитина не отримує потрібного їй спілкування й мусить користуватися його замінником. Контакт з батьком та матір"ю позитивно впливає на розвиток дитини від народження і до підліткового віку, і дитина має  і  ньому незаперечну потребу.

Далі гляньмо на те, що ж бачить  дитина по телевізору останнім часом. Що ж це? - насильство!  Батальні сцени, бійки, згвалтування, переслідування - якщо брати до уваги історичні фільми. В мультиках - переслідування, боротьба ("Том і Джері", "Моряк Папай"), або ж щось мало культурне("Масяня", "Південний парк") останні, звісно це муьтики для дорослих, але це ж не означає, що їх не дивляться діти. нажаль я не можу згадати більш сучасних мультиків, але й на вище перерахованих вже виросло ціле покоління.

Чому ж це, ви запитаєте, небезпечно для дітей та загалом суспільства? Відповідь могла би бути такою - через зменшення спілкування з батьками діти не настільки ефективно завчають батьківські позитивні сценарії життя, але копіюють їх з кіно- та телепродукції. А як я вже згадувала раніше, наповнення цієї продукції не найкраще.

Пам"ятаю із перших років, коли я займалась рукопашем, то в нас було досить багато дівчат у групі - що не характерно для цього виду занять. Але одного разу, коли ми з ними обговорювали улюблені серіали і фільми дитинства, то виявилось - улюбленими були "Ксена", "Робін Гуд" і всі інші, ті де головні персонажі були войовничими жінками.

Так, з одного боку розширення можливих варіантів для побудови життя - це добре, але з іншого боку - перетворення суспільства на агресивне й споживацьке, яке входячи у процеси глобалізації втрачає культурні  надбання свого народу, то не той шлях який я бачу для України.

Вирішила дописати - які ж рекомендації я  би дала батькам та відповідальним за контент ТБ:

Батькам -
- знати, що дивляться їхні діти та коректувати список дозволених передач та фільмів.
- власне створити такий список, а для підлітків він смає бути обговорений з дитиною.
- більше часу проводити з дитиною в активній комунікації.
- обмежувати час дитини перед телевізором.

Тим, хто формує контент ТБ:
- менще насильства на екрані підчас дня, та тих годин, що діти можуть бути біля екрану.
- усвідомлення, що своїми діями вони створюють суспільство в якому жити їм в старості та їхнім дітям.
- створити один напрямок (політику) якого будуть дотримуватись щодо попередження жорстокості над дітьми, та загалом в  державі.