Власне інформацію отримала з фейсбука, і хочу поглянути на питання з іншої точки зору, не з питання хто правий, а хто ні, й хто винен, та чи отримають покарання ті хто це вчинив.
З цим у мене питань виникає мало - винних потрібно покарати, а молодому чоловікові допомогти.
Але все ж У Рівному п’яні міліціонери побили молодого хлопця, бо їм не сподобався його вигляд і я хочу поговорити про Толерантність.
Так, про ту толерантність, яку в деяких колах моїх знайомих називають толерастією і загалом не вважають за потрібне розвивати.
Погляньмо ж на привід до насильства у цьому випадку - це інакшість, інакшість у одязі та поведінці, яку не змогли прийняти. А не змогли, бо з дитинства їх не навчали та не навчили цьому.
Взяла з вікіпедії визначення, воно досить коректне.
Толерантність (від лат. tolerantia – терпіння) – у загальному значенні здатність приймати щось, не схвалюючи це. На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовою стабільності та єдності суспільств, особливо тих, які не є гомогенними ні у релігійному, ні в етнічному, ні в інших соціальних вимірах.
Якщо комусь дуже вже шкодить слово толерантність, замініть його на взаємоповагу, повагу до інших. Інакше ми потрапляємо в світ древніх греків, де відомий світ - це іхній поліс, а все що поза ним - вороже. Наш рівень суспільства вже ніби вищий за це.
Колись одна з моїх викладачок університету Шевченка, коли зайшла мова про подолання агресії в колективі, переконувала мне, що завжди залишиться дитина яку будуть "чморити" бо вона не така як всі інші. Я довго не могла погодитися з тим, що нічого не можна з цим зробити, що це закони групової динаміки, але ми можемо навчати дітей(які через 10-15 років стануть нашим суспільством) як жити і спілкуватися без насильства.
З цим у мене питань виникає мало - винних потрібно покарати, а молодому чоловікові допомогти.
Але все ж У Рівному п’яні міліціонери побили молодого хлопця, бо їм не сподобався його вигляд і я хочу поговорити про Толерантність.
Так, про ту толерантність, яку в деяких колах моїх знайомих називають толерастією і загалом не вважають за потрібне розвивати.
Погляньмо ж на привід до насильства у цьому випадку - це інакшість, інакшість у одязі та поведінці, яку не змогли прийняти. А не змогли, бо з дитинства їх не навчали та не навчили цьому.
Взяла з вікіпедії визначення, воно досить коректне.
Толерантність (від лат. tolerantia – терпіння) – у загальному значенні здатність приймати щось, не схвалюючи це. На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовою стабільності та єдності суспільств, особливо тих, які не є гомогенними ні у релігійному, ні в етнічному, ні в інших соціальних вимірах.
Якщо комусь дуже вже шкодить слово толерантність, замініть його на взаємоповагу, повагу до інших. Інакше ми потрапляємо в світ древніх греків, де відомий світ - це іхній поліс, а все що поза ним - вороже. Наш рівень суспільства вже ніби вищий за це.
Колись одна з моїх викладачок університету Шевченка, коли зайшла мова про подолання агресії в колективі, переконувала мне, що завжди залишиться дитина яку будуть "чморити" бо вона не така як всі інші. Я довго не могла погодитися з тим, що нічого не можна з цим зробити, що це закони групової динаміки, але ми можемо навчати дітей(які через 10-15 років стануть нашим суспільством) як жити і спілкуватися без насильства.
Немає коментарів:
Дописати коментар