понеділок, 18 березня 2013 р.

Емоції, розум та самопочуття

Матеріал може бути корисним підліткам, а також педагогам та іншим дорослим, що цікавляться даною тематикою.

Для оптимального інтелектуального, соціального та духовного життя людини потрібні емоції. А для хорошого - позитивні емоції та хороше самопочуття. Безумовно для останнього потрібні: гарні відносини з ближніми, відчуття компетентності, прийняття себе як особистості, особистісний контроль, прийняття й розуміння смислу життя та власних цілей, радість від сьогодення та впевненість в майбутньому.

Емоційне життя підлітка, або молодої людини далеке від спокою. Вступаючи в підлітковий та юнацький вік, людина переживає різні ситуації, що є нелегким випробуванням. Ці ситуації відбиваються на особистих потребах, інтересах, зацікавленнях та прагненнях людини. Успіхи й невдачі, адаптація й неадаптація, самореалізація та боротьба за неї - все це народжує певні емоції та переживання.

Власне про емоції та їх сприйняття та розуміння говоритиму далі.

Що таке емоційна компетентність?

Відмічено, що успіх особистості передбачає дещо більше ніж просто академічне мислення . Поряд з лінгвістичними, математичними, і логічними здібностями які характеризують інтелектуальність, важливим є емоційні здібності людини. Вміння керувати своїми почуттями і  використовувати їх у повсякденні й означає бути компетентним з емоційної точки зору.

Емоційну компетентність та академічне мислення часто відносять до двох різних способів пізнання, один з яких базується на поєднанні емоцій та розуму, а інший обмежується холодним розрахунком.

Емоційна компетентність є:
- здатністю сприймати та правильно виражати свої почуття;
- здатністю викликати та використовувати емоції, коли вони сприяють мисленню;
- вмінням пізнавати, розуміти і контролювати емоції з метою свого емоційного та інтелектуального розвитку.

Даніель Гоуман також писав по це.

Які ж компоненти емоційної компетентності?

Знання власних емоцій - тобто можливість і вміння впізнавати почуття, коли вони виникають та не уникати їх.
Керування емоціями - здатність контролювати вираження своїх почуттів, вміння бути спокійним і врівноваженим в складних ситуаціях.
Самомотивація - використання емоцій для досягнення цілі.
Впізнавання емоцій інших людей(емпатія) - здатність сприймати та співпереживати; ця здатність виховується через знання власних емоцій.
Управління стосунками -  здатність та вміння контролювати емоції інших людей. Розуміння емоцій та почуттів  інших дозволяє переконувати їх, бути гарним лідером і успішно працювати в команді.

Тож таким чином, підліток може навчитися поєднувати емоції та розум і використовувати їх в різних життєвих ситуаціях.

Далі кілька порад, які можуть бути корисними підлікам та всім іншим, хто прагне підвищити свій рівень емоційної компетентрності.

Для цього варто -
Розпізнаватиі називати емоції, коли вони виникають( "Я злюсь, Я ображений/ображена, Я горжусь").
Намагатися зрозуміти причину емоцій. 
Вчитись поважати себе і добре ставитись до себе. 
Бути здатним\здатною контролювати і керувати своїми емоціями. 
Бути відповідальним\відповідальною за свої почуття. 
Ставитися з розумінням та турботою до почуттів та емоцій інших. 
Аналізувати та намагатись зрозуміти стосунки між людьми. 
Бути переконливим\переконливою у спілкуванні. 
Виражати також свої негативні емоції природно і доречно. 
Бути комунікабельним\комунікабельною, співчутливим\співчутливою, надійним\надійною.

Інший варіант трішки схожий на моделювання НЛП - тобто варто поспостерігати за людьми, які тобі подобаються,  чи якими ти захоплений\захоплена та виділити в їхній поведінці ознаки емоційної компетентності.

Також датальніше можна прочитати:
Емоційна компетентність психолога
Емоційний інтелект та емоційна компетентність
Емоційна компетентність в бізнесі: українські реалії. 


3 коментарі:

  1. Чудово. Але, оскільки будь-яка компетентність починає власне формування з дитинства, то які поради Ви могли б надати батькам. З чого починати батькам, які мають емоційно вразливу дитину?

    ВідповістиВидалити
  2. Власне я би починала з підтримки і прийняття дитини, аби вона почувалася захищеною. Потім би переходила до "розбору" її станів, як вона почувається, коли щось робить і не робить. І, звісно, власний приклад - "Коли ти розбила улюблену мою улюблену чашку, я засмутилась" чи "Я хвилююсь, коли ти затримуєшся " - говорити від себе(з першої позиції)
    Також було б корисно відділяти поведінку дитини від її особистості.

    Більше можу сказати, якщо Ви розтлумачите що ж мали на увазі говорячи про емоційно вразливу дитину.

    ВідповістиВидалити
  3. Розтлумачу. Емоційно вразлива дитина (людина) - це дитина, дії якої підпорядковані емоціям. Емоційний стан - найголовніше в її світосприйнятті.

    ВідповістиВидалити