Позитивне виховання (частина 1)

Що це таке та як цього досягти? 

      Позитивне виховання - це таке виховання, коли ви навчаючи дитину  та спрямовуючи її, водночас поважаєте права дитини на різносторонній розвиток та захист від насильства, також позитивне виховання передбачає, що дорослий бере участь в навчанні.  Основою позитивного виховання є основні принципи прав дитини та знання про етапи розвитку й варіанти виховання дитини.

      Позитивне виховання це не обмеження  й покарання дитини, коли ви її виховуєте. Цей процес передбачає довгострокові рішення, спрямовані на перспективу, які  розвивають в дитині самодисципліу  й  життєві вміння . Таке виховання містить в собі емпатію, самоповагу, ненасильницьку поведінку та повагу до прав інших людей.

 

       Що ж входить в поняття позитивне виховання?

      Позитивне виховання включає в себе чотири компоненти:
1) Довгострокові цілі при вихованні дитини:
2) Тепло, затишок та піклува́ння;
3) Сприйняття дитячого мислення та почуттів;
4) Вирішення проблем.

1.  Довгострокові цілі при вихованні дитини.

Кожного дня батьки намагаються досягти певник короткострокових цілей - дитина мусить швидко вдягнути чоботи, заграз же зійти з дороги, піти в свою кімнату, негайно перезтати пиби свою сестру. Короткострокові, миттєві ситуації часом відбуваються під впливом емоцій, стресу чи обурення, або безпорадності, що може пояснюватись, що батьки самі б"ють дитину чи кричать.

Нажаль, ситуативні реакції ненавчають дітей того, що батьки власне хочуть їх навчити, що було б корисно для їхнього подальшого життя. Більшість батьків прагнуть виховати своїх дітей так, аби ті вміли вирішувати проблеми і бути комунікабельними. Вони бажають мати міцні стосунки з дітьми. Бажають щоб їхні діти були впевнені у собі, мотивовані, відповідальні, щоб їм не було властиве вирішувати ситуації насильтвом. Крики та биття гальмують досягнення цих завдань.

Власне для таких батьків і важливо ставити довгострокові цілі й завдання при вихованні дітей. А вже потім  змінювати методи вирішення короткострокових проблем залежно від загальної і головної цілі(завдання). потрібно вчитися справлятись із стресом дитини, з повагою ставитися до до спілкування з нею та вирішувати конфлікти ненасильницьким шляхом.

2. Тепло, затишок та піклування(підтримка)

Якщо ми знаємо в який бік маємо рухатися, можна використовувати дві допоміжні можливості. Перша  це - тепло, душевне тепло, або ще можна назвати це затишком. Дорослі мотивують старатись вчитися на власних помилках  і наступного разу краще відчувати оточуючих. Діти ж краще вчаться тоді, коли відчувають себе захищеними, а також коли їх люблять, поважають, розуміють та довіряють їм.

Якщо діти бояться тих, від кого вони залежать, тоді вони стають менш чесними, менше впевненими в собі та менш мотивованими й старанними.  Дехто з них стає агресивним та впертим, інші - тривожними й депресивними. Однак тепле ставлення до дитини забезпечить їй впевненість, навіть якщо вона помилятиметься. Мотивація  дитини зростатиме, якщо вона довірятиме своїм батькам. Водночас вона навчатиметься емпатії та повазі до почуттів інших.
Тож затишок вдома - це основа для виконання довгострокових цілей та завданнь.

Друга допоміжна можливість - це піклування. Безумовно, дорослим краще те легше навчатись якщо доступна необхідна інформація та якщо хтось спокійно говорить з ними про помилки та показує як наступного разу вигідніше вчинити. Також і діти вчаться краще тоді, коли мають всю потрібну інформацію, якщо їм допомогти знайти конструктивний спосіб для досягнення цілі, і якщо вони розуміють міркування, на яких грунтується встановлені правила.

Якщо ж дорослі, батьки чи інші значимі люди, встановлюють для дітей правила, які самі ж не виконують, або сподіваючись, що діти зуміють самі розібратися з питанням, карають їх за вчинені помилки, тоді вони почуваються тривожно й збиваються з пантелику. Коли ж після вчиненої помилки батьки ображають дітей, то вони більше не насміляться спробувати щось робити ще раз. Але можна показувати дітям власним прикладом, чого саме ми від них хочемо, яких дій, й тоді діти матимуть правильну інформацію для прийняття рішень в майбутньому, в них з'явиться впевненість у власних силах, компетентність та самостійність.

Саме батьки дають дитині позитивний приклад й є наставниками, що пояснюють основні правила, долучають їх до створення цих правил, вислуховують їхню позицію.

Далі буде