Врадіївка. Чому?

Зараз всі читали, бачили чи краєм вуха чули про трагедію жінки  в Врадіївці. Це жахливо.. І нажаль виявляється, що ніхто в нашій державі не застрахований від подібного випадку. Страшно. І коли вдумуюсь, то страшно не тільки тому, що зі мною чи моїми подругами може таке трапитися, а що винні залишаться непокараними й це утвердить їх у своїй силі.

Ми багато працюємо над попередженням насильства над дітьми, убезпеченням їх від жорстокого поводження, але коли трапляються такі страшні тагедії починаєш задумуватися, а чи достатньо? Чи достатньо тренінгів та профілактичної роботи? Чи ефективно це? Коли ти приходиш до дітей, працюєш з ними годину, дві, десять, а потім педагоги повертають їх до звичної системи - коли хто сильніший той і правий, коли оцінку можуть завищити чи знизити за погану/добру поведінку. Коли дітей навчають подвійної моралі, що на загал не можна, але якщо тихцем і ніхто не дізнається - то робіть.

Напевно остання теза і є тою центровою, навколо якої відбуваються такі трагедії. Коли на рівні дитячому, чи в школі дозволяють переписати екзамен, коли представник районної адміністрації вийшов із кабінету, коли вчителі пишуть твори для "відмінників", бо ж тягнули його всі 11 років і хочуть дати медаль. Коли в класі хтось рівний, а інші рівніші, бо мають гроші, тата чи маму у владі, маму вчительку(потрібне підкреслити).  А з цього все  починається.

Багато моїх знайомих гудять західні країни згадуючи про постійний контроль держави над громадянами, але в такі моменти, коли я читаю про трагедії жінок, здається, що нехай би краще контроль і покарання, і усвідомлення громадянами невідступності покарання.