Нещодавно прочитала інформаційне повідомлення, про те як заступник директора однієї зі шкіл України боролась за дисципліну. Задавалося б мета достойна, але методи.. Методи Ви можете прочитати власне в статті "Школярів фотографують та вивішують на дошку ганьби: методи виховання у школі під Києвом."
Я ж бачу в діях цієї вчительки порушення прав дітей та насильство над ними. До речі як над тими, кого фотографували, так і над тими, хто знімав на камеру.
Деякі відповіді на запитання: " А як інакше?" можете почитати у статті: "Бюрократизм і місія школи: проблема несумісності" Володимира Бєлого
"Дорослі сподіваються, що школа
обов’язково повинна сформувати слухняну дитину. Чому надії на школу, а
не на сімейний чи загальносуспільний уклад? Адже ніхто ж не навчає
дитину розмовляти, ходити, їсти, мити руки, одягатись тощо у спеціальних
закладах. Чому дорослі не подумають навпаки: «Треба своїм прикладом
привчати дитину бути дисциплінованою та відповідальною, щоб її радо
сприймала школа»? Адже є багато таких потрібних, але складних наукових
речей, яких вдома не навчиш. Відповідь відома — у дорослих слухняність
не є чеснотою. Дорослі не збираються жити, як слухняні овечки. Лише за
непереборних обставин вдягається «овеча шкура», а так — чим більший
вітер вольності, тим більші ми герої. У сімейному колі діти щовечора
чують, якими сьогодні бунтарями були на роботі / в магазині / у
транспорті / тощо їхні батьки. ККД спонукання школярів до слухняності є
настільки низьким, що нічого спільного з суспільною місією школи не має.
Не на те ми витрачаємо сили та гроші. Справжня вихованість дитини та
дорослого не зі слухняності виростає" - з тієї ж статті.
Власне це і є, я на мене, відповіддю на запитання: "Чому ж наші діти такі?"
|
Немає коментарів:
Дописати коментар