Дитина і школа.

Коли дитина готова до школи? - таку хорошу статтю випустили наші колеги по мережі Жіночого консорціуму України. 

Адже й справді, батьки часто намагаються віддати дитину до школи раніше і якомога раніше, а сама дитина хоч і має багато знань, але до цього не готова. Результатом можуть бути проблеми в розвитку дитини(фізичному, психологічному) яких ватро було б уникати. Тож нехай батьки підходять до питання походу дитини до школи з точки зору найкращих інтересів дитини, а не самих батьків. 

 

Агресія у дітей

Часто батьки та педагоги говорять, що сучасні діти стали дуже агресивними. Говорять з викликом, занепокоєні як тим, що ж робити із цими дітьми, так і тим, як поводити себе у ситуаціях, коли вони - діти виходять з-під батьківського контролю.

З іншого ж боку подумаймо, що є агресія? Це не абсолютне зло. Це природня, і хочеться сказати, нормальна реакція живої істоти, в тому числі й людини, на  порушення її меж, або інші фактори, які завдають їй будь-якої, навіть фантазійної шкоди.  З усіх цитат Вікіпедії та інших джерел я би обрала цю -  "агресія є одним із захисних механізмів людини, за допомогою якого людина намагається якось скинути негативні емоції і пристосуватися до навколишніх умов".

У цитаті говориться про людину, але ж і про дітей ми маємо так сказати.

Що варто знати дорослим і дітям про насильство

Над дитиною було вчинене насильства якщо:
її було побито;
її здоровя пошкодили;
порушили її статтеву недотоканість.

Дитину залякували, якщо: 
її лякали за допомогою жестів, дій, поглядів;
використовували для залякування свій зріст, вік;
на неї кричали;
погрожували насильством щодо їнших(батьків дитини, її друзів, домашніх улюбленців).

До жорстокого поводження також належить використання при цьому сили й влади соціальних інститутів:
релігійних організацій;
судів, міліції;
школи, спецшколи для дітей;

З дитиною дорослі жорстоко поводяться, якщо: 
використовують свої привілеї;
ставляться до дитини як до підлеглого чи слуги;
відмовляються повідомляти дитині рішення, що стосуються безпосередньо дитини та її долі;
дитину перебивають під час розмови.

Над дитиною було вчинене емоційне  насильство, якщо: 
принижують її  честь і гідність;
використовують образливі прізвиська;
при спілкуванні проявляють непослідовність;
дитину присоромлюють;
використовують дитину в якосі передавача інформації іншому з батьків(чи іншому дорослому)

Над дитиною вчиняють економічне насильство, якщо: 
не задовольняють його основні потреби;
контролюють її поведінку за допомогою грошей;
дорослими розтрачуються всі сімейні кошти;
дитину використовують як аргумент економічних торгів при розлученні;

До дитини чинять насильство, якщо використовують для цього ізоляцію: 
контролюють її доступ до спілкування з обнолітками, дорослими, братами та сестрами, батьками, бабусьою та дідусем.

Насильство щодо дітей тягне за собою порушення фізичного і психологічного їхнього розвитку.

Ми працюємо попереджуючи насильство. Проводимо тренінги та навчання. Це крапля в морі. В морі насильства, повідомлень про насильство, закликів до насильства, що оточує нас з усіх сторін. Нас і наших дітей, батьків і майбутне нашої держави. Діти захищаются ж як можуть, тікають в ілюзорні світи чи самі стають насильниками. 

Можливо, можливо якщо зменшити тиск насильства на діток щодня, це допоможе їм вживатись в реальний світ. Та це може бути добре рішенням  керівництва великих медіа компаній, або ж теж рішення, але під тиском суспільства, яке розуміє всою відповідальність і несе її за своє майбутнє.

Безпечна школа

Педагоги вважають школу апріорі безпечним для дітей місцем.

За останні кілька років після й під час тренінгів, переглядаючи анкети та спілкуючись з вчителями я тільки підтверджувала цю тезу.  При першому контакті виключна більшість вчителів говорять, що "школа абсолютно безпечна для дитини!" Але чи це дійсно так?

Та як тільки психолог починає розкручувати їх запитаннями чи було вчинене над ними(педагогами) насильство, коли вони були дітьми? Чи чиниться насильство над їхніми дітьми? Чи ображають й чи карають дітей у школі?   То після першої сміливої й правдивої ствердної відповіді, розпочинається хвиля згадок по насильство, про жорстоке поводження в минулому й зараз, для декого  стає відкриттям те, що крик, порівняння, лайка - то теж є насильством. То ж у свідомості починає проскакувати думка - що школа може бути й не зовсім безпечною, або й зовсім небезпечою.

І ось потім ми разом з групою(вчителів, чи то управлінців з освіти) починаємо працювати і думати над тим, що ж кожен з них може зробити для створення таки безпечної школи. Для дітей. 



А Ви вважаєте свою школу, школу для вашиих дітей безпечною?